Блоґ SpyFinch'а

Евент як і планувалося проходив у Пороховій Вежі, у однойменному кафе. Прийшовши під вежу, я (@SpyFinch), @MrDrager та @GeBBeLsssss побачили невеличку купку народу, а вже як потім роздивились – наших твіттерян . Зразу ж побачили @Rostyslav’a, який вирядився у військову форму (а саме такий дрес-код і був запланований організаторами).

Все виглядало як “Окупація” частини міста . Біля вежі розташувалися БТРка, військові машини “Армії США”, машинка “Штірліца”, пару мотоциклів та міні машинка, здається епохи Австрійської Імперії D.

Були козаки, що варили смачнюжчий куліш, стріляли з ручної гармати (нею ж і зривали сигналізації на машинах що припаркувались на околицях) та підморгували до дівчат , а також були “середньовічні” лицарі які боронили вхід до вежі. Прорватись туди нікому не було шансу .

І от о 12:20 всі почули довгоочікуваний викрик: “Реєстрація!”. Люд хлинув до входу. Довгенько всіх потримали вже вищезгадані лицарі, пропускали по дві особи за раз. Дійшла черга і до мене) Ввійшов, зареєструвався вже бува хотів іти далі, та мене зупинили і вручили “почесний кілограм макулатури” .

Зайняли свої місця, випили по пиву з @Mustang’ом, а далі було двогодинне затишшя, оскільки команди побігли знімати своє “кіно” у конкурсі відеоінсталяції. Першу стрічку ми пропустили, бо наминали козацький куліш, а от друга сподобалась неабияк. Вона називалась: “Сутінки: Зафоловлення” – оригінально правда? Шукайте це відео у твіттері з позначкою #lvivtwevent, як і всі решта фотки та обговорення.

Вечір пройшов на славу. Публіку розважали Fire Jam, Абу-Касимові капці, The Pizza Boyz, Хмародери.

Окрема подяка організаторам, а їх четверо – @Taras, @s_tamada, @u_tet, @mrpetruccio

Утиск – тепер така дія влади вже не викликає в українців подиву. Кожним законом депутати тиснуть на особистість, на людське життя та особисте майно. До слова можна взяти заяви які щойно принесла мені пошта – заява на отримання субсидії (хто не в курсі: субсидія - пільга від держави на комунальні послуги). Отже розглянемо зразки, їх я подаю в кінці цього посту.

І сторінка

1. Загальна інформація про особу. Не викликає подиву, все логічно. Без цієї інформації не буде зрозуміло кому надаватимуться пільги. Можна заповнювати майже до кінця сторінки.
2. Після таблиці слідує текст жирним курсивом з таким змістом:
   

   Я та члени моєї сім’ї даємо згоду на збір інформації на сім’ю, доходи, власність та майно, що необхідна для отримання жмтлової субсидії.

   Так, це вже цікаво. Розберемо це речення по поличках. Отже, воно означає що особа яка просить субсидію, її дружина/чоловік/діти не мають права заперечувати вторгнення в їх особисте життя. Чому в особисте? Подумаємо… Що могли б значити “збір інформації на сім’ю” – мабуть- приватну власність, його вартість (авто, земельні ділянки) та заробіток громадян. Все це збирається для того щоб знати чи цей громадянин має мати пільгу, чи він і так в змозі заплатити за ці послуги (згадався такий момент: багаті будуть платити значно більше за звичайних людей. Де утиски на олігархів? $( ).

   Однак! Далі зазначено всі ці пункти окремо: “доходи, власність та майно“, отже до “збору інформації на сім’ю” ми можемо розуміти збір інформації приватного характеру. Таке як відслідковування телефонних розмов (прикриватиметься витратами на телефон), інтернетом (аналогічно), даними де громадяни побували (відпочинок, подорожі) і так можна продовжувати до безкінечності. Варто глянути на введення електронних студентських карток – з такою ж ціллю (http://ua.korrespondent.net/ukraine/1107868), цим і безпокояться правозахсники. Читати далі »

Фото з сайту idi-na-xyu.blogspot.com

Ну як вам такий цікавий заголовок? Провокаційно? Звичайно! Зате відображає суть нашої політичної ситуації. Ось дивишся новини про владу таку, така вся пухнаста, блять, така вже, сама сама! А як прийде до діла то вже і ліс курва горить в центрі України. Пожежники там сраку рвуть щоб все затушити, але всі технічні засоби для цього залишились лише від часів С888888; font-size: x-small;">еР888888; font-size: x-small;">уС888888; font-size: x-small;">еР888888; font-size: x-small;">у! А наша влада хоч і українська, але як не парадоксально звучить, не знає української, а сидить у маєтках і гає на публіку. Мовляв, в нас все під контролем, ліс горить в правильному напрямку. От цікаво в якій ще країні є такі керманичі.

Кредити беруться зі всіх сторін – Європа, МВФ, Всесвітній Банк! О а це що таке?? – В РОСІЇ! Тепер Україна буде винна “бальшому брату” як земля колгоспу. Такі гроші витрачаються… І ні одна копійка не піде на благо народу. Все, як і завжди – в гаманець депутата та в його мамон (для тих хто в танку: “мамон” – живіт).

Одне що мене сьогодні розсмішило – так це відповідь гугля на запит: “rada.gov.ua” – козлы ебанные. Як то кажуть гугл його знає, а він таки ніколи не помиляється. До речі на це все наша шановна 888888;">козлы прес-служба ВР відповіла: “Тот факт, что Google меняет название Верховной Рады на нецензурное выражение, – это проблемы самого поисковика, а не парламента”. Так! В нас як завжди легше спихнути  свій геморой на сусіда. До речі за запитом назви сторінки (ну, цієї останньої) в яндексі ще світиться такий результат – на 5 місці (або на 2, хтось казав…). Якщо хочете побачити добірку скрінів з різних пошукових систем, вам сюди.

P.S: … забув сказати: у влади немає моралі, в них під курсором весь інтернет. Бійтеся їх, бо “данбасс паражняк не гоніт”

Як всі вже давно знають: блоґ – особистий онлайн щоденних користувача. Бувають вони різні… дуже різні. Я б сказав, шо цінність блоґу в тому, які думки хоче викласти в ньому його автор. Це можуть бути дописи і про якусь особливу тему, на кшталт техніки, автомобільництва, тваринництва, або кухні китайського народу чи ще чогось.  А можуть бути політичні – відомих “діячів” нашої Неньки.

Останніх я розглядати не буду (бо це пропаща справа), а от про особливу тему я хочу розповісти. Отже, “на мою скромну думку”: людям цікава людяність, яка загадковим чином передається через рядки дописів, через всі ті електронні сторінки, які готує нам автор. Про що він пише? Мабуть про стосунки між людьми, та не такі штучні, як пікап чи нав’язування думок іншим, а про справжні відчуття – свободу, дружбу, відносини та любов.

От задумайтеся, скільки разів вам потрапляв на екрани комп’ютера сайт, якого хочеться додати в закладки? І це лише після декількох його рядків. Ось так сидиш читаєш, і тиснеш мишею “Надіслати в улюблене”. Мабуть, дуже рідко, або й ніколи…

“Зустрічають по одежі, проводжають по розуму” – ця приказка діє і для інтернету. Розглядаючи блоґ, розумієш, що автор, нехай і не зробив окремий свій сайт, а пише на загальному сервісі блоґів, та й не трудився над красивим дизайном, натомість викладає всю душу в зміст сайту – його “серце”. Воно сповнене життям, нехай і в текстовому вигляді, нехай і на моніторі… Воно не монетизується, не продається. Просто доносить людям думку, хоч і не завжди ми з нею погоджуємось, але вона завжди від душі, для людей, без пафосу або схованого підтексту.

На роздуми надихнув блоґ: http://knuvsthebest.blox.ua/html [думка в слух], авторки під ніком klasica, тож побажаю їй удачі та натхнення. А решті, тим, хто мене читає (а таких дуже мало), бажаю трудитись та старатись для людей. Не гоніться за скарбами, пам’ятайте приказку: “Жадність хакера згубила”. Дякую за увагу.

0000ff;">000000;">

Наша Свобода - Їхня Кров!

Задумайтесь, шановні українці……………….

Слухати тут: N1cKo ft.M1ss MC – Забуті Герої

Слова із душі для забутих героїв,
за те що вони відкрили шлях нам кров’ю,
поклали свою душу, віддали своє життя,
за це віддаєм поклін і свої серця!

Ти забутий герой ти не маєш нічого,
лише покриті вуаллю твої спогади,
які лишились лише в твоїй пам’яті,
нікому не потрібні твої колишні подвиги,
всі чорно-білі фотографії давно вже спалені,
навіки в душі, на тілі залишились рани,
вони будуть до кінця твого життя,
ти забутий герой тобі немає вороття.

Читати далі »

І що буде далі?

Кожного дня дощі. Дивно… Пройшло вже місяць часу – і хмура погода, і опади. Україну заливає по повній.  Та що там погода, їй й так не солодко від політичної ситуації. Влада розкрадає все що залишилось, а може вона вже не краде а просто “бере”. Дійсно Кремль вже жорстко засадив свої корені в Київ і безжалісно диктує свої умови. А наші “пасанчіки” слухають… слухають і виконують.

Задовбало вже дивитись і бачити в новинах ту сука спів-дружність України та Росії. Якого лизати їм так сраку? Невже щось воно дає?

Розтрубли вже на весь світ про свою кааліцию «Стабільность і реформи». А ще сцуко російська мова, та кому вона потрібна?!

Вибачайте за таку лексику.. Просто сил вже нема Читати далі »

Глянув останні заголовки новин – усміхнуло: “Біля Медведєва Янукович перетворюється на “кімнатного песика”, – європейські ЗМІ”. І сміх і гріх! А де ж та Європа раніше була? Коли був президентом Ющенко, вони нас – в дупі мали. А зараз прозріли? Мабуть стало страшно за газ, нафту?

Пам’ятаєте перші два-три тижні правління Януковича, коли Євросоюз був такий задоволений його політикою? А тепер “пропало все, все пропало”, мабуть думають… (© Ю.В.Тимошенко) Читати далі »

Дивно, але все що робиться в нашій державі робиться не зовсім для нас. Але є виключення, і як на мене воно називається Чемпіонатом Європи по Футболу, який, як я нагадаю довірили саме Україні і Польщі.

Чому це так важливо? Все просто – по закінченні чемпіонату всі споруди залишаються (вони ж не одноразові як чашки для кави ). До них треба відмітити особливо українські (наразі “досконалі”) дороги, готельні, спортивні комплекси та стадіони.

Читати далі »

Слухати тут:  Sinners – Зміна Настрою

Хочеться часом стати нічим для всіх,
Бути у своєму  світі комфорту, на одинці,
Іноді усім, хоча б для когось,
Зміна настрою приходить з погодою,
проблемами, радощами
немов лампочки міняє хтось,
світ стає яскравим або тьмяним,
бісять навіть стіни, дурні запитання,
і хочеться щоб ця ніч була остання.
Рано всміхаєшся сонячним променям,
просто так і це просто знак,
що день буде вдалим, цікавим, насиченим
моментами позитивними,
що будуть в пам’яті викарбуваними
ілюстраціями вічними,
а які межі у вічності де кінець всесвіту,
хто ми?
звідки ми?
і куди зникаємо миии…

чудесними світами галактиками лети лети ти туди,
звідки не вернутися вже ніколи,
а вже не згадаєш хто ти і звідки ти…
чудесними світами галактиками лети лети ти туди,
звідки не вернутися вже ніколи,
адже не згадаєш хто ти і звідки ти…

серед картин навколо всі втомлюють,
настрій стрибає як ціни на форексі,
шукати сенс ти задолбишся.
голодний поїв, самотній поговорив з кимось.
прийшла втома виспався, новий день почався
досягнення не досягнуті,
наші ідеї всі з ящика вкрадені
що не фраза то банальність,
це як кожен ранок зубна паста
це як з гугла інтернет почати,
розкачати зал не так просто,
у кожного свої три кишені гордості,
у кожного своя втрачена молодість,
і совість в комі спляча такі серйозні всі начебто,
печаточки на паперах гроші на карточках,
а ви б виділили себе з маси гнучкої біомаси пластику,
щоб застрілив не через мазду без образи за фрази,
що забирають без браку,
дай краба викарбувати ініціали,
щоб місця не забракло…

чудесними світами галактиками лети лети ти туди,
звідки не вернутися вже ніколи,
а вже не згадаєш хто ти і звідки ти…
чудесними світами галактиками лети лети ти туди,
звідки не вернутися вже ніколи,
адже не згадаєш хто ти і звідки ти…

З ось такими бейджами ходили всі учасники твіт-зустрічі

Ну от і прийшло 10 квітня, настав час твітевенту у Львові. Вставши зранку я ледве зрозумів який  веселий день розпочинається за моїм вікном.

Я їхав до міста Лева… Збоку весело посиджували якісь “пацанчики”, які явно не встигали кудись на 12 годину (а тоді ж і починався #lvivtwevent). З цікавості я запитав чи часом вони не учасники зібрання, але явно зрозумів що це не так почувши відповідь: “А там шо шось роздают на халяву? І шо таке он той твіттер?” . Якщо ви читаєте цей допис і ви ці “пацанчікі”, то прошу відгукнутись в коменти.

Отже, я був вже на Театральній. Так, я живу поблизу Львова, але “КафеКафе” я ледь знайшов, і то лиш після пояснення друзів.

Дивлюсь народ стовбичиться біля входу, неподалік столика з написом “Реєстація”. Так, думаю, зареєструюсь і знайду свій бейджик, але не тут то було… Була така собі купка-зв’язка останніх, з (так мабуть прикинути) штук вісімдесяти %). Я безрезультатно намагався знайти свій, копрсався там хвилин з десять. Тут мене хтось хапає за спину і кричить: “Спай!”. Це були Вертер (aka werter-Ігорко) і Сідіром (aka Sidirom). Саме завдяки їхнім “титанічним” зусиллям мій бейдж висів на мені.

Символ вірності на одному з будинків неподалік Площі Ринок.

За столиком сиділи вже знайомі мені @Vovanada, @werter, @LidkoO, @kasanka, @_Navka_, @_ItsOnlyMe_, @Sidirom, @MustangUA ну і інші учасники

Гурт "Марвінок"

Згодом розпочалася екскурсія Львовом, в ролі екскурсовода була Мар’яна Форостина, яка більш ніж чудово подала історію про пам’ятки Львова. Саме завдяки такому поданню наша команда (люди яких я назвав вище і я) зайняла третє призове місце в твіт-квесті. Добряче ми побігали, всі заляпані з ніг до голови болотом, а саме під дощем ми й шукали квест-точки. Так, я цих кам’яних птахів повік не забуду (як казав якийсь твітун).

Як я вже й казав, прибігли ми треті і отримали за це подарунки – 15% знижки на домени в nic.ua, -22.5 грн хостинг + безкоштовно домен від хостингу dtb.net.ua і футболку (одну на 9 людей ).

Виступало три гурти – “Фламенко”, Kind of Zero feat. “Марвінок”, “Хмародери”.

Закінчу просто: все було організовано на вищому рівні. Всім організаторам та учасникам спасибі!

П.с.: ніхто не знав, що станеться трагедія літака в Смоленську, вся зустріч була вже спланована і відмовлятись від планів було б безглуздо. Так само безглуздо як і накручувати рейтинги в твіттері і деінде (людина яка таке робила зразу ж зрозуміє про що йдеться).